Струмкова форель – Salmo trutta morfa fario L.

Нативний вид, який мешкає в гірських ріках Карпатського регіону.

Типова реофільна риба, живе в мілководних річках та струмках з камʼянистим, гальковим чи піщаним грунтом, швидкою течією, прозорою водою, з високим вмістом розчиненого кисню на глибині 20-150см, за температури до 23°С (оптимальна 16°-18°С). У річках Карпат населяє зону від 200 до 1000м над рівнем моря. Статевозрілість наступає, зазвичай, в три-чотирирічному віці. Нерест у риб осінній (жовтень-листопад), в залежності від температурного режиму води досить часто відбувається в грудні.

Плодючість варіює в широких межах – 500-2500 ікринок. Розвивається ікра упродовж 200 днів за температури води 1-2°С, або 60 днів при 7-8°С. За характером живлення струмкова форель – поліфаг, з віком віддає перевагу хижому способу живлення. Струмкова форель (пструг, струг – карпатська назва струмкової форелі) – цінна риба, живе до 12 років. Досягає довжини тіла 25,0-37,5 см та маси 0,2-0,8кг, зрідка до 2кг.

Культивування форелі в карпатських господарствах розпочалося в другій половині 19 століття. На той час річки з форелевими угіддями належали крупним землевласникам, тому форель як продукт споживання була доступна тільки для власників лісових масивів та багатої аристократичної верхівки, що визначило її характеристику – “королівська
риба”.

Природне та заводське відтворення струмкової форелі в кінці XIX і на початку XX століття в достатній мірі забезпечували її природні запаси.

Так, до 1940 р. на один кілометр форелевих дільниць в карпатських ріках виловлювали від 60 до 310 екз. форелей середньою масою 350 г, що складало – 21-110 кг/км, або 20-150 кг/га. Відповідно загальна промислова продуктивність форелевих дільниць краю складала до 1360 • на рік (Протасов, 1946; Шнаревич, 1964). Однак заводське відтворення несуттєво впливало на запаси та чисельність форелі, оскільки промислове повернення від нього складало не більше 1%. Фактично, поповнення запасів відбувалось за рахунок природного нересту, чому сприяла широко розгалужена система потоків та потічків, організація охорони, заборона вилову в нерестовий сезон та свідомість місцевого населення.

Наступним видом лососевих за чисельністю та розповсюдженням в гірських річкових системах є європейський харіус.